Антинародний фронт

Десь між розширенням повноважень Турчинова й прийняттям бюджету зрозумів, що поділ на голубих й помаранчевих для мене таки потроху відходить в минуле. Ну себто він явно залишається, але головний поділ на "своїх і чужих" у моїй голові уже йому явно не відповідає.
Якщо інші політичні партії, ба навіть голубі, демонструють хоч якісь зміни на краще(себто можна сказати що майдан їх таки змінив, нехай і переважно не особливо сильно), то НФ це майже суцільний фейл, покривання корупційних інтересів, показове плювання на закон, шантаж союзників та таке інше. Народний Фронт - гідний ідеологічний наступник домайданної Батьківщини, а Яценюка спокійно можна порівнювати з Тимошенко доби Ющенка.
Народний Фронт звичайно належав до "менш симпатичних мені помаранчів" з дня його утворення, проте що він буде аж такою хернею я від нього не чекав. Це при тому що більшість партій показали себе у новому парламенті краще моїх очікувань.

Звичайно порівнюючи НФ з якою-небуть Батьківщиною, можна резонно сказати що різниця в поведіці спричинена наявністю у НФ куди більших важелів влади. Але порівняння НФ до БПП не витримує жодних виправдань. БПП банально на голову кращий.
Найкраще це звичайно ж проявилось під час формування уряду. Кого туди відправив НФ і кого БПП...
Якщо поміж виборцями БПП й НФ великої різниці немає, то самі партії відрізняються принципово.

Це звичайно не значить, що БПП нема за що серйозно критикувати. Й там і там є повні людоїди, і там і там є чудові люди. Просто БПП у загальному банально кращий. Ну і наявність у БПП групи депутатів готових протистояти корупціонерам з своєї партії не менше ніж з чужих - то окремий серйозний бонус БПП, Тані Чорновол при усій повазі на таке не здатні.
Краще - ворог хорошого. Поки пів парламенту було у КПУ та ПР, НФ Батьківщина на їх фоні виглядала по одному, зараз НФ на фоні сьогоднішнього парламенту виглядає пережитком минулого й тормозом прогресу.

Отже, якщо зимово-весняний раптовий ріст народної любові до Порошенка був дуже позитивним для України(зараз очевидно що Порошенко кращий президент ніж був би Яценюк чи Кличко), то літньо-осінній раптовий ріст народної любові до Народного Фронту - скоріше серйозна проблема. Адже в Україні прийнято перекладати відповідальність за все погане на президента, тоді як прем'єр рідко бачиться як суб'єкт відповідальності. Себто варіант що попри все НФ продовжить набирати голоси, а БПП втрачати, зовсім не виключений.

Вибори 2002: підтримка партій

Якщо околиці України добре визначені ще до 2002 року, то у довколацентральній Україні на виборах 2002 все ще панує болото, де перемога доступна кожному))) Тому там повно ситуацій де підтримка партій сильно змінюється по сусідніх районах.

Наша Україна
Стандартна географія з заходу на схід

КПУ
Теж більш менш стандартна географія, правда уже з значною кількістю поправок

За ЄдУ
Адмінресурс куди більш дієвий у сільській місцевості, ніж у містах. Міста ДТР єдині голосують за єдину Україну, чо)

БЮТ
Болотяниста місцевість. Одразу видно що Юлінька вийшла з енергетичного сектору і тоді ще серйозно з ним була пов'язана, усі енергогради за неї де б не знаходились: Теплодар, Южноукраїнськ, Славутич, Нетішин, Кузнецовськ, Ладижин, з Енергодаром як і з гідроенергетикою ситуація трохи погірше, але все-одно посилено.

СПУ
Географія українських совків. Яка очікувано сильно сільська, хоча оно в Галичині совків навпаки більше в містах.

СДПУ(о)
Доволі цікава географія))

Блок Наталії Вітренко
Найбільше у рідному Конотопі)) Електорат чітко міський, на селі партії було очікувано важко конкурувати з КПУ, СПУ та ЗаЄдУ


Ті самі карти але з проставленими відсотками...

Наша Україна

КПУ

За ЄдУ

БЮТ

СПУ

СДПУ(о)

Блок Наталії Вітренко
</p>

Вибори 2002: помаранчеві vs голубі

Поки наші сусіди прискореними темпами стають самостійним кредитно-емісійним центром, саме час взятися за вибори 2002.
Вибори 2002 були перехідними і їм характерні ознаки як першої епохи української політики так і другої.
Проте ознаки першої епохи все-таки суттєво сильніші, партійні вибори на більшості території виглядали тоді приблизно як зараз мажоритарні: вдала кампанія в регіоні приносила не просто підвищення відсотків, а перемогу. З приходом другої епохи це стало неможливим, "ворожа" партія перестала мати шанси на успіх і могла лише трохи підвищити чи понизити рейтинг.
Хоча центриські партії у 2002 уже чітко зафейлили, більшість населення обширної території України залишались центристами, готовими проголосувати хоч за Нашу Україну, хоч за СПУ, хоч за ЗаЄдУ, хоч за КПУ. Проявлялось це зрозуміло у центральних регіонах, при чому значною мірою хаотично.
Народ, навіть зовсім ватний, відійшовши від КПУ, ще не знав куди податись і голосував не особливо морочачись.

Водночас, вибори 2002 показують передісторію багатьох речей другої епохи, як то добре відомої голубизни півночі Житомирської.

Цікавий випадок успішності БЮТ в околицях Павлограду, де вона обігнала усіх конкурентів. Найбільших успіх був у місті Тернівка на Дніпропетровщині, де перемога просто зашкалювала. Цікавість полягає в тому, що більшість населення цього "помаранчевого" на 2002 рік міста є етнічні росіяни. Уже на виборах 2004 Тернівка з найпомаранчевішого стала найголубішим місцем у Дніпропетровській області й залишається таким по сей день. Якщо у 2002му це була єдина адмінодиниця Дніпровської області де перемогли помаранчі, то у 2014 це була ледь не єдина адмінодиниця де перемогли голубі.
Подібну люту перемогу БЮТ мав у Теплодарі на Одещині.

Все це суттєво ускладнює поділ українців на помаранчів та голубих, оскільки як не крути а у 2002 все ще було не 2, а 3 основних фракції. Карти з поділом на 3 ще будуть, але тема цього посту таки поділ на 2.
Явно скоріше помаранчеві партії: НУ, БЮТ.
Явно скоріше голубі партії: КПУ, ЗаЄдУ, СДПУ(о), БНВ.
Неявно скоріше голуба партія: СПУ.

Варіанти розподілів:

1. Явні помаранчі VS явні голубі + СПУ.



2. Явні помаранчі VS явні голубі (СПУ невраховано ті тим ні іншим як нейтральну силу).



3. Явні помаранчі + СПУ VS явні голубі.


Те що СПУ паслася переважно в регіонах які принято називати помаранчевими і той факт що більшість прихильників СПУ у 2004 проголосувало за Ющенка переважно слугують аргументом віднести СПУ до помаранчевих. Хоча незрозуміло, яким боком будівники соціалізму можуть відноситись до помаранчів.
Не слід забувати, що на виборах 1999 більшість виборців СПУ голосувало за Симоненка проти Кучми. Найбільше Симоненко набрав не в Криму і не в рідному Донецьку, а у Вінницькій та Полтавській областях, де він здобув найупевненішу перемогу. Саме там пікувало і СПУ у 2002. Ну і після 2004 власне "повернення" цих совкосоціалістів з центральноукраїнських сіл у голубий табір й забезпечило значну частину росту підтримки ПР та Януковича у другій половині нульових.
Себто слід розуміти, що якщо у 1999-му на Вінничині перемагав Симоненко, то у 2002му вона аж ніяк не могла бути фортецею помаранчевих. На відміну від західної України, де народ був вже визначений, у центрі навіть ті хто проголосував за НУ, мали дуже розпливчату ідеологію.

Проте все-таки вважання виборців НУ визначеними помаранчами, а виборців КПУ визначеними голубими, є доволі вдалим підходом. Карта НУ VS КПУ виглядає отак:


Як бачимо ця версія протистояння помаранчів з голубими чи не найадекватніша.

Отже підсумуємо...


На південному сході та у Кіровоградській голубі перемогли у 2002му як не рахуй.
В Сумській та Житомирській НУ набрала більше КПУ, але голубі сумарно набрали більше помаранчевих навіть якщо до помаранчевих кинути СПУ. Себто у 2004 помаранчі відвоювали в голубих мінімум 3 області.
В Чернігівській і Полтавській помаранчі перемогли якщо рахувати СПУ за помаранчеву, але якщо СПУ бодай відкинути, то голубих тут трішки більше. Можна назвати це нейтральними регіонами станом на 2002й.
Черкаська та Київська виходять голубими якщо рахувати СПУ як голубу, у всіх інших випадках тут перемагають помаранчі.
В західних областях по Вінницьку та Києві абсолютна перемога помаранчів уже у 2002му.

Вибори 2004

Останні тижні у всіх на слуху річниця майдану і взагалі нічого не чути про десятиліття майдану 2004.

Тим часом саме тоді у нас виникла поточна двотабірна політична епоха. До того таборів було три, проте від 2004 й досі будь-яка спроба центризму жорстоко карається політичним відмиранням.
Помаранчевіння тоді відбувалось чи не більшими темпами ніж зараз без жодних воєн з Росією. Між виборами 2002 й 2004 помаранчеві відхопили кілька областей і непогано залізли на південний схід, де раніше мало було на що сподіватися.
Я переконаний, що якби у помаранчевих не був такий вдалий кандидат(за пам'ять про прем'єрство Ющенка, на яке випав економічний ріст, голосувало чимало навіть відвертих ватників), або якби Кучма не виставив такого зовсім ніякого спадкоємця, то голубі б перемогли. Й відповідно помаранчі прийшли до влади лише у 2010-му. Може такий розвиток подій й пішов би Україні на користь, виходячи з того що шатань б не було: відібрати владу у голубих довелося б лише один раз.
Хоча часто вважається що поділ на північний захід і південний схід виник у 2002 році, це явно не так. Перше місце Нашої України у 2002 на тій же Сумщині - то так як перше місце ОБ у Дніпропетровській зараз. Голубі просто були більш роздробленими, комуністи, СДПУ(о), Єда й всілякі Вітренки сумарно мали більше, не говорячи вже що СПУ то теж по суті явно голуба сила(та електоральний попередник популістів типу Ляшка).
Взагалі, слід зробити найближчим часом й карти по виборах 2002, а поки зробив кілька карт за грудень 2004, рівно 10 років тому:


Карта на якій розмір адмінодиниці пропорційний сумарній кількості голосів(клікабельно):

Така карта трохи краще дає уявлення про результат виборів ніж стандартна, адже та ж найбільша Одеська область - це регіон де майже половина області проживає у облцентрі. Себто якщо на карті регіон представлено трьома десятками адмінодиниць, то по факту одна з них - це пів регіону. Подібна ситуація у Харківській та Миколаївській...
У найнаселеніших адмінодиницях підписано відношення голосів за Ющенка до суми голосів за Ющенка та Януковича. Що де загалом не складно здогадатись, основні контури легко вгадуються, найбільша адмінодиниця в кожній області - то звичайно ж облцентр. Проте про всяк випадок я зробив ще одну, де підписав основні міста:

На виборах 2004 було найсильніше протистояння між північним заходом та південним сходом. Угорці тоді голосували переважно помаранчево і найголубішим на Закарпатті був Хустський район. На півночі Житомирщини голубим був лише Коростень. Любешівський район не проявляв жодної симпатії до Янучара.
З іншого боку межа не йшла чітко по облкордоні, Ющенко добряче вгризся під Одесу, взяв 2 райони у Харківській, захопив чималий шмат Херсонщини.
Добре видно що електоральна географія України має глибоке коріння, наприклад Нікополь - постійно найпомаранчевіший закуток Дніпропетровської області.
В одночас різні регіони помаранчевіли з різною швидкістю. На карті можна бачити що найголубішим облцентром після Донбасу й Криму з відривом був Миколаїв(23%), тоді як Харків, Одеса та Запоріжжя були приблизно на одному рівні(~32%). Запоріжжя й Миколаїв помаранчевіли куди швидше Одеси та Харкова. Зараз Запоріжжя сильно виділяється з усіх цих міст, йдучи за Херсоном та Дніпром, а найголубішим є Харків.
Взагалі, як бачимо тоді помаранчеві були зовсім сільські, у містах центральної України набирали усюди менше ніж у селах. Це при тому що через не так багато часу центральноукраїнські міста навпаки стали виділятись на фоні околишніх сіл своєю підвищеною помаранчевістю.

Ну і ще дві карти...
Україна Ющенка:

Україна Януковича з Закарпаттям більшим за Галичину(половина тієї Галичини львівські росіяни):

Про падіння явки...

Взагалі, перехід людини від одного світогляду до іншого практично ніколи не відбувається на пряму. Себто отак: голубий -> помаранчевий. Моментальна зміна світогляду неможлива і усе це займає чимало часу та вагань і виглядає отак: голубий -> болото -> помаранчевий.
Подібно відбуваються й інші переходи. Наприклад: Ляшко -> болото -> Народний Фронт.
Саме болото буває дуже різним. Глобально його можна розділити на три: помаранчеве болото, голубе болото і міжфракційне болото.
На соцопитуваннях жителі усіх трьох боліт абсолютно об'єднані і потрапляють у категорії типу "не визначився за кого голосувати", "не знаю" і т.д., але вони принципово різні. Помаранчеве болото не знає за кого проголосує, але воно лише не знає за яку помаранчеву силу проголосує, воно ніколи не проголосує за голубих. Аналогічно з голубим болотом. І лише міжфракційне болото "повністю" не знає за кого воно проголосує. Ці люди по справжньму ні помаранчеві, ні голубі, а десь посередині.
Коли народ розчаровувався у Ющенку і перетікав до Юлі, то він переходив через помаранчеве болото, коли люди перетікали від Ющенка до Яника - то вони переходили міжфракційне болото(або почергово помаранчеве й міжфракційне почергово). Перехід міжфракційно болота значно довший, повільніший, складніший і сякий-такий у порівнянні з зміною партійних вподобань.

Тепер щодо явки. Вона зрозуміло у всіх боліт очікувано нижча ніж у тих хто "визначився". Але помаранчеве та голубе болота все-одно зберігають високу явку, лиш трохи меншу за тих хто визначився. А от міжфракційне болото - то просто прірва.

Принципова різниця у тому, що помаранчеве й голубе болото йде й голосує за менше зло. Їм можуть не подобатись усі партії їхньої фракції, але вони не хочуть щоб їхній голос дістався "ворогам". У міжфракційного болота такого немає, їм паралельно що якщо вони не проголосують за першу фракцію, то це на користь фракції другій. Якщо жодна партія їм так і не вподобається(чого захмарна ймовірність) - це 99% відсутність походу на вибори.
Слід розуміти, що у "вподобається" входидь усіляка гречка і мжфракційне болото дуже легко скуповувати чи приводити на вибори адмінресурсом. Зокрема цим пояснюється легкість скуповування мажоритарних голосів(бо до маловідомого мажоритарника виборець знаходиться у стані болота, а от до Партії Регіонів у нього уже стійка позиція і відповідно голос як мінімум буде дорожчим).

Так от, говорячи про процес помаранчевіння України, то це у першу чергу перехід голубих у болото, як міжфракційне, так і голубе. Ну і перетікання частини міжфракційного у помаранчі(при цьому не обов'язково тих хто був голубим на виборах 2012, а й тих хто був міжфракційним болотом ще тоді). При цьому якщо голубе болото на вибори таки переважно прийшло й проголосувало за менше зло у вигляді ОБ-КПУ-СУ, то міжфракційне болото вибори повально ігнорувало.

Власне збільшення болотяності є головною причиною падіння явки на південному сході.
При цьому є й такі що розчаровуються у помаранчах і мігрують в болото. І враховуючи економічні реалії цього року таких не так і мало, хоча далі болота(у голубий табір) вони не мігрують практично ніколи.
Раніше у нас була висока явка на заході й сході(де міжфракційного болота було мало) і низька у центрі(де перебувала основна маса міжфракційного болота). На заході міжфракційного болота не збільшилось, тому й явка там не мала причин падати, а на південному сході вона відповідно впала. Міжфракційного болота майже завжди найбільше там, де приблизно рівні результати двох таборів(при цьому частина тих хто проголосував і за тих і за інших - це болото або слабопереконані у виборі).

Нажаль чимало людей не можуть осягнути що значна частина суспільства не є ні помаранчевими, ні голубими. І що навіть якщо людина вчора була голубою, а сьогодні не є помаранчевою - це не значить що вона досі голуба. Як і не значить що якийсь регіон чи місто має бути або помаранчевим або голубим. Може бути приблизно порівну тих і інших при величезній частці болота. Зараз отака ситуація по більшості південного сходу, у Дніпропетровській чи Миколаївській трохи більше помаранчевих ніж голубих, у Харківській - трохи більше голубих ніж помаранчевих. Але то значним чином ні голубі, ні помаранчеві регіони, а просто мішанина. Хоча помаранчеві переважно молодші й активніші, й відповідно вони більше "кидаються у вічі" ніж їх насправді є у суспільстві, а голубі старигани зате активніші на виборах.
Я вже якось пробував освітити це питання в контексті виборів 2012, навіть робив трьохколірні карти, де "болото" було представлено зеленим кольором.

Якби усі ватники прийшли на вибори...

Як відомо якщо на виборах 2007 у Дніпропетровську явка була 55.47% і в Одесі 50.63%, а на виборах 2012 стала відповідно 49.41% та 44.94%, то це нормально, а от коли явка продовжила тенденцію на падіння започатковану ще з початку дев'яностих і на виборах 2014 - то це унікальне явище, що символізує бойкот!
Воно й не дивно. Адже якщо не почати масово записувати до голубих тих хто не прийшов на вибори, то виходить вже зовсім сумна картина для прихильників голубих партій, яку визнати російські шовіністи просто не можуть.

Найцікавіше, що навіть міфічне бойкотування виборів хунти не здатне "втримати" так омріяний південний схід. Якби явка на виборах 2014 була як явка на виборах 2012 і при цьому усі ці додаткові виборці проголосували за голубих, то розклад сил був би отаким:
yakby

Як бачимо, тут всяко більше про що можна помріяти(як то про сухопутний шлях в Крим) у порівнянні з неприємною реальністю:


Але неприємний факт навіть у уявній реальності залишається: голубого південного сходу більше немає.

Ситуація на південному сході

Остаточних результатів ще нема, але вже за 90% оброблено. Зробив отаке:
st
Області посортовані від найпомаранчевішої до найголубішої.
Помаранчеві: НФ Яценюка, БПП, Самопоміч, Радикальна Ляшка, Батьківщина, ГП Гриценка, Свобода, Правий сектор.
Голубі: Опоблок, Комуністи, СУ Тігіпка.

Оскільки помаранчі перемогли тотально і голубих не чекає нічого окрім відмирання, то розділив помаранчевих на 2 групи. Як я неоднократно писав ще за царя Гороха коли про цьогорічні події й подумати не можна було, голубі поступово скотяться в маргінали, а помаранчі розколяться на консерваторів(бастіоном яких стане центральноукраїнське село) та лібералів(бастіоном яких будуть міські хіпстери), протистояння між якими й буде вирішувати українську політику. Це не прогноз, це невідворотнє. Зародки цього розподілу можна бачити й на попередніх виборах й на теперішніх.
До консерваторів я відніс: РПЛ, Юлю, ГП, Свободу, ПС.
Лібералів поки важко назвати лібералами(окрім Самопомочі), тому назвемо їх центристами(хоча не центристи вони впринципі теж). Сюди відніс: НФ, БПП, Самопоміч.

Коменти до таблиці:
Миколаївська догнала і навіть ледь-ледь обігнала Дніпропетровську по помаранчевості, хоча слід розуміти що сам Миколаїв продовжує бути серйозно голубішим містом ніж Дніпро! Дніпропетровськ - один з бастіонів помаранчевості в Дніпропетровській області, тоді як Миколаїв - бастіон батників у своєму регіоні. Сільська частина Миколаївської області ж помаранчевіша за Херсонську(абсолютного лідера по помаранчевості на південному сході).
Запорізька та Одеська теж знаходяться на одному рівні.
Харківська область, із-за близькості до Росії, дрейфує в помаранчеву сторону найповільніше(а колись була помаранчевішею за ту ж Одеську). Миколаївська відповідно найшвидше.
Як бачимо там де помаранчевіння йде повільно, помаранчеві частіше голосують за консервативніші помаранчеві партії.

Цікаво, що помаранчеві мають більшість усюди окрім Донбасу. На Донбасі ситуація 60 на 40 на користь голубих. По всьому Південному сході ситуація 58 на 42 на користь помаранчів. Це краще співвідношення ніж не так давно було в розрізі усієї України.
Відсоток голосів на вітер на південному сході прогнозовано вищий ніж по Україні загалом, що робить результат виборів ще більш помаранчевим. Цікаво, що якщо на півдні голубі роздробились поміж ОБ, СУ і КПУ, то на сході ОБ мав монополію. Саме цим пояснюється його тамтешнє перше місце.
Взагалі, мені дивні переживання щодо "успіху" ОБ. Що по суті відбулося, так це перетікання голосів СУ до ОБ. Можливо це таки успіх ОБ, але це явно не успіх голубих. Якби цього "несподіваного успіху" не відбулося, а все було сподівано як у передвиборчих соцопитуваннях, то до парламенту потрапили б і ОБ(з меншими %) і СУ. І сумарно вони мали б явно суттєво більше 9% які зараз має ОБ.

Єдина нормальна партія

Вирішив черканути пост про мої вподобання на цих виборах бачачи що ці вподобання ймовірно таки проходять в парламент.
Ось рейтинги від "Рейтингу": http://ratinggroup.com.ua/products/politic/data/entry/14106/., де в Самопомочі 5.4%.
Ось ще свіжіший рейтинг, де Самопомочі взагалі дають 8.5% http://www.pravda.com.ua/news/2014/10/22/7041564/ і вона обганяє Батьківщину та голубі партії.

Самопоміч у першу чергу мені імпонує не Садовим(хоча його я оцінюю теж позитивно, враховуючи те який у нас загальний рівень політиків), а тим що стало з партією перед виборами. Конкретніше:
1. Я дуже позитивно дивлюсь на партію "Воля", з якимись демальянсами Волю порівнювати смішно(правда не в обіду демальянсам, їх я теж оцінюю позитивно, просто зовсім не той рівень). Позитивно оцінюю ініціативи цих людей, позитивно оцінюю реалізацію тих ініціатив тими силами що є.
2. Я дуже позитивно дивлюсь на батальйон "Донбас" та його лідера Семена Семенченко. Люди реальні герої, Семенченко герой в кубі враховуючи що зумів стільки зорганізувати. Речі що говорив Семенченко в своїх інтерв'ю мені імпонують упором на практичність та відсутністю популізму.
3. Мені імпонує що Садовий в списку у кінці. Ймовірно це зроблено й з певних практичних міркувань(типу залишитись мером Львова), проте це може бути серйозною перспективою. Перспективою що це не буде партія під лідера, де майже все лідер і вирішує, а зміна лідера щось нереальне. Адже саме такі у нас практично усі партії, особливо поетично це виражається у історії Батьківщини))) І було б дуже добре якби у нас з'явилась партія, де є перспективи росту аж до лідера(як це є у розвинених демократіях), а не так що все вирішує лідер, його заступники кум, однокласник та товариш по бізнесу, а якщо ти не добрий знайомий лідера ще з часів універу...
4. Мені видається, що люди з Самопомочі, як і окремі представники інших партій(типу Заліщук, Наєма, Лещенко), могли б генерувати законопроекти, які потім стандартним помаранчевим депутатам буде доволі важко відхиляти(як це було з законом про люстрацію).
5. Мені імпонує, що окрім попсової зараз прозахідної проєвропейської обгортки(і усіляких речей з тим пов'язаних), у Самопомочі є місце реальному західному європейському лібералізму.
6. Мені імпонує повна відсутність явних корупційних мудаків у їхньому списку, які у прохідних частинах інших партій торчать то там то сям.
7. Ну і взагалі, я сповідую точку зору, що поміж уже опізнаним гівном і чимось новим і неперевіреним слід обирати нове. Тому голосувати за партії усіляких Тимошенків, Гриценків і т.д. я навряд чи коли буду.

Як воно буде насправді ми звичайно побачимо і далеко не факт що мої очікування здійсняться бодай на половину-четвертину(як це часто буває у політиці). Так чи інакше, мені видається що список Самопомочі на порядок якісніший ніж у інших прохідних партій(можливо доречі це викликане тим що список формувався ще коли у Самопомочі не особливо шанси були пройти й відповідно до списку Самопомочі було не таке "серйозне" відношення) і я відчув бажання написати цей агітаційний пост:) Свої політичні вподобання я впринципі не приховував на жодних виборах, проте написати подібний пост тому ж УДАРу за який я голосував у 2012му у мене бажання не було. Хоча таки та, з варіантів УДАР, Батьківщина чи Свобода, я й зараз обрав би УДАР.

Росіяни провели соцопитування...

Результати опитувань по Харквській та Одеській областях:



Очевидно, голубим таки остаточний капець прямо вже.
Звичайно і у парламент і у безпосередню владу ще довго будуть попадати і ті хто був проросійським раніше і ті хто є проросійським досі. Проте попасти туди під проросійськими гаслами уже буде практично неможливо.

Дуже рекомендую подивитись повне соцопитування, там багато цікавих питань: мови, вступ в НАТО т.д. Нагадаю, що це опитування по найпроросійськіших регіонах після Донбасу. У решті південного сходу ситуація суттєво проукраїнськіша.